Об институте Аналитика Мониторинги Блоги Вакансии
   
22.02.2006, 17:13


Івченко відмовився від поставок, яких… не було


За великим рахунком, ніхто не завадить монополістові виставляти на українському кордоні ціну не тільки 95 або 230, але й 330.

21 лютого голова правління НАК «Нафтогаз України» Олексій Івченко заявив, що Україна може відмовитися від закупівлі туркменського природного газу за прямими угодами з державним концерном «Туркменгаз» у разі подальшого зростання ціни.

У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних та економічних експертів із питанням: «Чи може Україна відмовитися від прямих поставок туркменського газу?»

Олександр РЯБЧЕНКО ( директор Інституту приватизації і управління власністю та інвестиціями ):

„Я думаю, найгірше, що може бути, – це відсутність конкуренції серед постачальників, тому відмовлятися від одного з них було б помилкою. Треба вести переговори стосовно встановлення нормальних цін, принаймні таких, за якими газ із Туркменістану отримують інші споживачі. А ще більша помилка – це те, що ми раніше не уклали контракт із Туркменістаном на багато років вперед, щоб робити передоплату по тій ціні, яку ми б зафіксували”.

Василь ЮРЧИШИН ( директор економічних програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова ):

„Справа в тому, що потрібно в такому випадку не просто казати про відмову, а про альтернативні джерела. Я не впевнений, що у нас є альтернативні джерела, у всякому разі, це за звичай довгострокові контракти, тому я не переконаний, що це реалістично в реальному проміжку часу, не говорячи вже про подальші перспективи”.

Володимир ФЕСЕНКО ( голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» ):

„Поки що ні, хоча слід враховувати те, що з 2007 року туркменський газ переходить під контроль «Газпрому» й нам доведеться фактично домовлятися не стільки з Туркменбаші, стільки з «Газпромом». В даному випадку не буде різниці російський це, чи туркменський газ, але я б хотів звернути увагу на те, що пану Івченко потрібно бути більш обережнішим у своїх заявах. Він має діяти не лише як політик, а і як людина відповідальна перед державою, яка має нести відповідальність за кожне своє слово. Своїми заявами у минулому році він вже дуже нашкодив переговорному процесі з Туркменістаном. Сьогодні ми спостерігаємо ость такі прикрі факти, так що пану Івченку слід бути більш дипломатичними у своїх висловлюваннях”.

Олесь ДОНІЙ ( голова Центру досліджень політичних цінностей ) :

„Теоретично Україна взагалі може перейти на деревне вугілля, а українці можуть змінити опалювані будинки на халабуди. Хоча до того моменти може все ж таки виникнути питання, чи не варто спочатку пошукати іншу особу на посаду керівника «Нафтогазу».

За тією ситуацію, що нині складається, Україна потрапляє у лабети гри під назвою «Монополія». Росія збирається викуповувати весь середньоазійський (в першу чергу туркменський) газ для європейського напрямку, перемішувати його зі своїм і безальтернативно виступати єдиним постачальником. За великим рахунком, ніхто не завадить монополістові виставляти на українському кордоні ціну не тільки 95 або 230, але й 330. Адже альтернативи не буде. А керівництво України (вірніше керівництво «Нафтогазу») замість того, щоби кинути всі зусилля на ламання такої схеми, навпаки її всіляко продовжує. Складається враження, що економічний блок влади чомусь зацікавлений мати справу саме з монополістом”.

Вадим КАРАСЬОВ ( директор Інституту глобальних стратегій ):

„Україна фактично вже відмовилася від прямих поставок туркменського газу, коли була підписана угода між НАК «Нафтогаз України» та російським «Газпромом» від 4 січня 2006 року, тому що компромісна й вигідна ціна на газ у 95 доларів за 1000 метрів куб. для України була досягнута шляхом переходу на споживання туркменського газу через посередника спільно із «Нафтогазом» і «Газпромом». Тобто вже тоді, підписуючи газову угоду, пан Івченко фактично відмовився від прямих відносин із Туркменістаном щодо поставок туркменського газу. Його нинішня заява – це констатація факту, коментар навздогін того, що вже зроблено”.

Володимир ДУБРОВСЬКИЙ ( провідний експерт Центру « Case Україна » ):

„Взагалі, заяви пана Івченка викликають все менше й менше довіри – він надто часто змінює свою позицію, що викликає багато непорозумінь”.

Андрій ЄРМОЛАЄВ ( президент Центру соціальних досліджень «Софія» ):

„По-перше, форма «прямі поставки» вже на сьогодні не є коректною, оскільки практично весь обсяг газу (незалежно від того, хто юридично оформлює попередню ціну, обсяги) проходить через баланс і переоформлюється на «РосУкрЕнерго». Власне кажучи, зараз схема виглядає дещо дивно: Україна формально отримує газ, але потім він переходить до «РосУкрЕнерго», а після цього купляється нами ж. Я думаю, коли пан Івченко поставив питання про непотрібність прямих поставок, він просто мав на увазі переоформлення ось цієї економічної реалії. Якщо ми маємо від «РосУкрЕнерго» на кордоні газ по ціні 95 доларів за тисячу кубометрів, то можна не ламати собі голову в плані угод безпосередньо з Туркменбаші. Думаю, саме це мав на увазі Івченко.

Як це оцінювати? Чесно кажучи, я є критиком тієї схеми, яка зараз укладена, й роблю це стабільно та постійно. Інша справа, що на сьогодні її поки що не можна руйнувати, оскільки від неї залежить поточна діяльність економіки й власне режим поставок. Я є прихильником формування більш прагматичного варіанту, коли буде утворений міждержавний холдинг за участю «Газпрому», «Туркменгазу» й «Нафтогазу», який би займався не тільки транзитом і продажем газу, а й інвестуванням у дану галузь. Це рішення не лише економічне, а й політичне. Воно вимагає роботи від уряду й парламенту, це компонент можливої енергетичної стратегії. Мені важко говорити про те, чи думає про це зараз Івченко і його команда, а те, що «РосУкрЕнерго» не є вигідною схемою, – однозначно, й причини, за яких команда Ющенка пішла на цю угоду, мені здається, лежать на поверхні. Чіпати цю схему – означає руйнувати ту схему, від якої зараз залежить економічна безпека держави. Тому варіант може бути такий: прийняти як факт цю схему, забезпечити її нормативами, які максимально убезпечать державу й економіку від перебою у поставках та коливання цін і провести просто новий тур переговорів, але не з приводу цін, а з приводу нової схеми й нових структур. Мені здається, це було б доречно й ефективно, а вуже на 2007 рік ми виходили б з новою моделлю, в якій були б враховані інтереси й Росії, й країн, які будуть виходити на європейський ринок зі своїм газом з середньої Азії, й України як транзитора й споживача”.

"Центр дослідження політичних цінностей", 22 лютого 2006 року.




Предыдущие материалы из раздела
«На скільки ефективним буде новий прем`єр-міністр України?»(ЕКСПЕРТ-ОПИТУВАННЯ)
19.12.2007, 16:46
18січня Юлія Тимошенко була призначена на посаду прем’єр-міністра України. У зв’язку з цим «Центр досліджень політичних цінностей» звернувся до ...
Премьер на год
19.12.2007, 14:46
Карьеру Тимошенко решил один голосВчера Юлия Тимошенко стала премьером Украины, получив в Раде 226 голосов депутатов «оранжевой» коалиции -- «Блока ...
Карасев: Есть основания для переизбрания мэров Киева и Харькова
19.12.2007, 13:57
Политолог Вадим Карасев считает, что сейчас есть политические основания для переизбрания мэров Киева и Харькова. По словам политолога, ...
ЮЛИЯ ТИМОШЕНКО – НОВЫЙ ПРЕМЬЕР-МИНИСТР УКРАИНЫ
18.12.2007, 19:41
Избрание Юлии Тимошенко премьер-министром Украины – это свидетельство того, что в Украине складывается парламентско-электоральный механизм ...
Чат с Вадимом Карасевым на "Обозревателе", часть 2.
18.12.2007, 16:46
105. Lika: Вы говорите, что главная ошибка Тимошенко - её президентские амбиции. А может это не ошибка, а стратегия. Народ устал от ...
Украина - это геополитический бисексуал. Часть первая
18.12.2007, 14:51
Какая Россия нам нужна? Какие процессы разворачиваются в Евразии? Где место Украины в новой геоэкономической и геополитической ...
Аналитика
 Архив