Об институте Аналитика Мониторинги Блоги
   
19.05.2006, 21:55


Саміт ГУАМ його значення для зовнішньої політики країн пострадянського простору


Україна, схоже, активно переглядає свою присутність в тих чи інших міжнародних інституціях. Ще не вщухло обговорення присутності України в СНД, як фахівці, що цікавляться зовнішньою політикою, звернули увагу на ініціативи по трансформації ГУАМ у повноцінну міжнародну організацію.

На дев’ятому році свого існування об’єднання чотирьох країн, ГУАМ, має нову назву – Організація за демократію та економічний розвиток, визначиться зі статутом і постійним секретаріатом. Це реформування відбудеться на саміті ГУАМ, який наступного тижня розпочне свою роботу у Києві.

Які причини спонукали Україну і її партнерів до такого кроку? Чи не є це відповіддю на стагнацію СНД? Так чи ні, з’ясуємо у сьогоднішній програмі з нашим гостем, директором інституту глобальних стратегій Вадимом Карасьовим.

Зважаючи на ініціативи України стосовно перегляду своєї політики, своєї присутності в тих чи інших міжнародних організаціях, і зважаючи на те, що з понеділка розпочне свою роботу саміт ГУАМ в Україні ми сьогодні ставимо таке запитання на рейтингове опитування: чи надасть саме ця організація Україні нові економічні можливості?

Пане Вадиме, найперше запитання таке загальне. Складається таке враження, аналітики на цьому наголошують, що Україна, схоже, робить таку серйозну ревізію своєї присутності в міжнародних інституціях. То говорили про СНД, то знову ж таки говорять про ГУАМ, про трансформацію цієї організації. З чим це пов’язано?

Вадим КАРАСЬОВ: Я говорив би ще ширше, не просто про ревізію присутності України в тих чи інших міжнародних організаціях, міждержавних об’єднаннях, а мова йде перш за все про формування нових пріоритетів у зовнішній політиці України, зокрема на пострадянському просторі. Тому що і ГУАМ і СНД, теми, які сьогодні актуалізовані і будуть актуалізуватися і надалі, стосуються перш за все масштабного і фундаментального процесу переструктурування пострадянського суспільства.

На пострадянському просторі проходять сьогодні такі процеси політичної диференціації, формуються різні політичні режими, від білоруського і туркменського, хоча Туркменія демонструє нейтралітет, до групи країн, в яких пройшли такі процеси, про які говорять як про кольорові революції, де починають формуватися демократичні механізми формування влади, тобто демократичні політичні режими. Це Україна, Грузія, Молдова, і якщо говорити про ГУАМ, то сюди долучається ще Азербайджан.

На пострадянському просторі проходить формування нових структур міждержавних, трансформація старих, з урахуванням тих змін, які проходять в самих країнах пострадянського простору. Формуються нові економічні, енергетичні і геополітичні субрегіони, мова йде про формування нової східної Європи, чорноморсько-каспійського регіону. Інституційними формами оцієї субрегіоналізації є і міждержавні об’єднання, неформальні об’єднання поки що, наприклад, «Співдружність демократичного вибору», де Україна приймає ініціативну і одну з ведучих ролей, а також трансформація ГУАМ, і я би сказав, таке відносне падіння ролі СНД, як універсальної міждержавної організації, яка утримувала чи репрезентувала пострадянський простір у 90-х роках і на початку цього десятиліття.

Марина ФІАЛКО: З того, що ви сказали, я можу зробити висновок, що поки що відбувається якийсь хаотичний процес, стосовно того, хто і в які міжнародні об’єднання буде об’єднуватися.

Вадим КАРАСЬОВ: Ні, не так. В принципі на пострадянському просторі і взагалі у світі йде хвиля масової політики. Пробуджуються маси на пострадянському просторі.

Марина ФІАЛКО: Тобто йде глобалізація політиці, якщо можна так сказати?

Вадим КАРАСЬОВ: Ні, йде активізація ролі мас. Йде зміна, ми бачимо вибухи людської енергії, вони поки що концентруються в політиці, але за цим має далі йти продумана, цілеспрямована, далекоглядна раціональна стратегія держав і політичних еліт, які мають інституціоналізувати зміни, і ця інституціалізація проходить в нових формах міждержавних об’єднань або у формі міжнародних організацій.

Ось коли розпадався Радянський Союз, тоді виникло СНД, але інерція розпаду Радянського Союзу вже потухла, вже формуються нові країни на пострадянському просторі, взагалі вже пострадянський простір – це минуле. Я не бачу єдиного простору, який би можна було назвати перехідним, чи пострадянським. Кожна країна вибирає свій шлях, закінчується транзит, оце такий транзитний перехідний стан.

От Росія закінчила свій транзит, можливо закінчили транзит центрально-азійські країни. Ми бачимо, що тут формується одна група пострадянських країн, яка концентрується навколо ЄВРАЗЕС, організації договору колективної безпеки – Ташкентський пакт – а також нова форма об’єднання, де вже присутні не тільки пострадянські країни, але Китай, наприклад ШОС, де спостерігачами є Пакистан і Індія, що цікаво.

Те ж саме співдружність демократичного вибору. Тут не тільки пострадянські країни – Україна, Грузія, Молдова, але і балтійські держави, які вже є членами НАТО і ЄС, і які були колись радянськими республіками, але там йде і Польща, і Румунія, і Словаччина. Тобто ми бачимо, що пострадянський простір розмивається, що з’являється нова мапа геополітична і політична. І це все потребує від політичних еліт розуміння і хисту інституціоналізувати ці процеси, надати їм організаційну форму.

Марина ФІАЛКО: Стосовно того, аби надати організаційну форму тій чи іншій міжнародній інституції, я б хотіла запитати вас, пане Вадиме, і стосовно лідерства, регіонального лідерства України. В цьому процесі дуже важливим є питання хто його очолить. Чи може Україна зараз претендувати на регіонального лідера? Про це дуже багато говорять, аналітики говорять про те, що це дало б більше можливостей Україні в її подальшій інтеграції до Європи і навіть в євроатлантичній інтеграції. Україна готова стати регіональним лідером? Вона прагне до цього, і можливо вона вже є таким лідером у тих процесах і тих ініціативах, які вона виявляє?

Вадим КАРАСЬОВ: По-перше, Україна не претендує на статус регіональної наддержави, це мабуть і непотрібно Україні надувати щоки і демонструвати в зовнішній політиці взагалі ось у новій східноєвропейській, європейській пострадянській геополітиці такий якийсь імперський настрій.

По-друге, коли ми говоримо про міжнародні організації, то ми невипадково говоримо про міжнародні організації, чи неформальне об’єднання держав, чи просто міждержавне об’єднання. Тут не потрібно повторювати помилки Росії, яка завжди у міждержавних відносинах намагається грати вирішальну роль, чи грати тільки соло. Міждержавні відносини – це оркестр, де має бути настроєний кожен інструмент. Це уміння грати в колективну гру, щоб був унісон.

Марина ФІАЛКО: Але так чи інакше, а цю колективну гру має хтось очолити.

Вадим КАРАСЬОВ: Так, але що значить очолити? Як очолити? Річ йде про ініціативне лідерство, про програмове лідерство, про пропозиції, які мають бути такими, щоб інші країни не відмовлялися, щоб вони бачили сенс. От кажуть «взаємовигідні відносини», ось має бути така взаємна користь, має бути кооперативний ефект. Колективна організація – це кооперативний ефект. Тому виграють від цього всі. Тому якщо Україна буде пропонувати лідерство на таких кооперативних, колективних засадах, з урахуванням того, щоб працював кооперативний ефект і йшла гра не з нульовою сумою, а з позитивною, і не так, щоб хтось виграв, а хтось програв, а щоб гра була така, щоб вигравали всі, тоді це дійсно буде лідерство, це лідерство будуть відчувати і сприяти цьому лідерству, а не протистояти.

От бачите в СНД на пострадянському просторі Росія завжди претендувала на лідерство, але не завжди з цим погоджувалися інші країни. І вимушено погодилися на її лідерство. От я проти того, щоб щодо України хтось вимушено признавав лідерську роль.

Ми маємо, щоб ця роль базувалася на авторитетності, на ініціативності, а не на помилках чи на тим більше якомусь примусі. Тим більше, що в України і нема таких ресурсів, щоб когось примушувати.

Марина ФІАЛКО: Повернемось до ГУАМ. 22-23 травня у Києві під час саміту ГУАМ передбачається завершити роботу по трансформації цього регіонального утворення в повноцінну міжнародну організацію. Якщо більш детально, для чого було ГУАМ реформувати в міжнародну організацію, що спонукало Україну до цього і також її партнерів по цьому об’єднанню?

Вадим КАРАСЬОВ: По-перше, це потрібно для того, щоб акумулювати організаційний капітал організації і міждержавного об’єднання. По-друге, щоб координувати постійно загальну спільну політику чи дії країн у сферах, які будуть окреслені, як ключові для цієї організації. По-третє, для того, щоб віднайти нові спільні пріоритети країн, які входять до цієї організації.

Що означає трансформація ГУАМ в міжнародну організацію? По-перше, буде вирішений її міжнародний статус, це буде більш статусна позиція країн, які входять до цього. По-друге, це означає секретаріат, апарат, столицю. Це постійно діючи координаційні зусилля для того, щоб не просо епізодично зустрічалися президенти, переговорили і потім роз’їхалися, а щоб політика координувалася і напрацьовувалися нові спільні ідеї, нові ініціативи і таке інше.

Ну і по-третє, взагалі треба дещо відкоригувати ГУАМ, тому що колись він формувався як об’єднання в рамках пострадянського простору, як об’єднання пострадянських держав. Все, ця епоха закінчилася, тому потрібно шукати нові організаційні механізми і форми організації, це перше. По-друге, це об’єднання держав, які все ж таки вибирають шлях демократії, європейський шлях, в тому числі, які не виключають вступу до євроатлантичного альянсу в найближчі 3-4 роки, можливо, крім Азербайджану, так, ми ж розуміємо, що там «восток – дело тонкое», тому потрібно тут почекати і потерпіти.

Ще один момент – потрібно сьогодні зважити на таку річ: в контексті формування фактично нової енергетичної світової карти і нової енергетичної геополітики, я б сказав геоенергетики, з урахуванням пошуків механізмів колективної енергетичної безпеки, досить важливо оцю міжнародну організацію більш акцентовано направити на вирішення питань включення членів ГУАМ, як міжнародної організації, у світову, а точніше, в європейську систему колективної енергетичної безпеки.

Марина ФІАЛКО: Інші міжнародні організації не можуть вирішити цих проблем?

Вадим КАРАСЬОВ: А які є інші? Це ж ми маємо, по-перше, організацію наближених і близьких по відношенню один до одного територіально країн, це сусіди, так? По-друге, це країни, які представляють новий перспективний і складний, до речі, субрегіон, який можна назвати чорноморсько-каспійський субрегіон. Це такий енергоносний чи нафтоносний регіон, тут стикаються перехрестя різних енергетичних потоків – нафтових, газових. Це країни, які є фактично таким енергетичним супер-провайдером і транзитером, і якщо говорити мовою попередніх президентських виборів, транзитним енергетичним сервером між енерго-донорськими регіонами – Центральною Азією, Каспієм до Європи. Тим більше, цей регіон важливий з точки зору геополітики, тут Росія на півночі, а на заході Європа, на півдні там вже близько Ірак, Близький Схід, Іран.

Тобто це дуже важливий і перспективний субрегіон. Перспективний і з геополітичної і з енергетичної точки зору. І динаміка в середині цього регіону, в середині країн і між країнами, буде одною з ключових, яка буде визначати, якою буде Європа, світ, Євразія, весь цей регіон до першої половини цього століття.

Марина ФІАЛКО: З того, що ви сказали, я можу вже зрозуміти фразу Бориса Тарасюка стосовно того, що українська влада очікує. Що глави держав погодяться, щоб штаб-квартира ГУАМ була представлена і розташована саме в Києві. Це так важливо, тому що такі важливі питання буде вирішувати ГУАМ, а саме енергетичної безпеки, про що ви говорили?

Вадим КАРАСЬОВ: Не тільки. І процеси демократизації, європеїзації, перехід на європейські стандарти і цінності, і потрібен новий подих у цих країнах економічних реформ, які б враховували євростандарти економіки, ринкові стандарти. Це перше.

По-друге, столиця в Києві досить, я б сказав, прийнятна з точки зору того, що Київ знаходиться в такому географічному місці, яке може влаштовувати і Азербайджан, і Молдову, і Грузію, і партнерів ГУАМ по східній Європі, по Євросоюзу. Київ стає центром не тільки нової східної Європи, не тільки чорноморсько-каспійського регіону, а й нових пріоритетів, чи нової європейської геополітики і нової геоенергетики, яка сьогодні є, а з часом буде ще більше ключовою і вирішальною в формуванні нової системи енергетичної і не тільки енергетичної колективної безпеки.

Марина ФІАЛКО: Щодо ГУАМ, з пояснення офіційних осіб, причиною такої трансформації цієї регіональної організації в міжнародну називають бажання об’єднатися заради реалізації спільних інтересів в галузі економіки, демократії, розв’язання існуючих конфліктів і поширення європейських демократичних цінностей і стандартів. А деякі політики, до речі, сприймають її як спробу об’єднатися проти когось, а саме проти Росії. Скажіть, будь ласка. Чи можна отак сприймати такі ініціативи України і взагалі ініціативи членів ГУАМ у реформуванні її в міжнародну організацію?

Вадим КАРАСЬОВ: Ну по-перше, ще коли ГУАМ виникла, це було в 1999 році, тоді вже говорили про те, що ГУАМ, так би мовити, проти Росії. Але можна сперечатися з цього приводу. Але щоб не сперечатися, а одразу ж до суті перейти, я звернуся до вашого інтерактивного питання. Як ви питали, чи надасть ГУАМ нові економічні можливості Україні. Так от, потрібно сьогодні не просо чекати, надасть чи ні, не просто чекати, коли там будуть нові можливості, а шукати нові можливості.

Для цього і створюються міжнародні організації, міждержавні об’єднання, для того, щоб знайти енергетичні, політичні і економічні можливості для того, щоб вирішувати нагальні питання глобальної конкурентноздатності, питання енергетичного забезпечення, політичного зміцнення України. Тому шукати треба не тільки на пострадянському просторі, а і в інших міжнародних організаціях. Треба знаходити нові можливості і в ООН, потрібно знаходити нові можливості і на євроатлантичному напрямку, потрібно сьогодні брати участь, особливо ініціативно брати участь у формуванні тих міжнародних об’єднань, які можливі за участю України.

Тепер що стосується трансформації ГУАМ. Ще раз зроблю наголос: мова йде про трансформацію ГУАМ в міжнародну організацію. Це буде не просто міждержавне об’єднання пострадянських держав, а повноцінна міжнародна організація. Це на рівні назви, на рівні статусу організаційного виводить країни-учасниці за межі оцієї пострадянської доби і пострадянського простору.

Марина ФІАЛКО: Це новий етап розвитку для цих держав...

Вадим КАРАСЬОВ: Я б сказав, це етап пошуку нових можливостей.

Марина ФІАЛКО: Але чи дійсно ця організація якимось чином пересікається з інтересами СНД? І як власне Росія сприйматиме отаку активність до таких об’єднань України? Є запитання слухачів на нашу електронну скриньку. Надійшло таке питання від Луки: «Наскільки, на вашу думку, Росія може завадити нашим райдужним планам?» Я б хотіла додати до цього питання ще таке: що може завадити оцим райдужним планам України? Чи може завадити саме внутрішня ситуація в Україні?

Вадим КАРАСЬОВ; От я як раз хотів сказати, що завадити тут можуть тільки внутрішні ситуації в тих країнах, які сьогодні беруть участь в трансформації ГУАМ. Це по-перше. Росія, навіть якби хотіла, то створити тут якісь перешкоди неможливо, тому що в Росії теж нема ресурсів для того, щоб зашкоджувати щось. Не треба перебільшувати можливості Росії сьогодні. І щодо вашого питання, як буде СНД і ГУАМ. Не потрібно їх сталкивать лбами, я сказав би так. СНД – це організація, яка виконала свою роль. Я сказав би так: СНД це ефективна формула дезінтеграції бувшого СРСР. Вона виконала свою роль, тому що у нас не було розпаду СРСР по югославському чи сербському балканському сценарію. Розійшлися мирно, проходить процес відновлення країн бувшого радянського простору, кожна країна вибирає свій шлях, чи група країн вибирає свій шлях.

Тому в СНД ще залишаються свої переваги, там є багато речей, які можна використовувати при розумному ефективному підході до СНД, в тому числі і за участю України. Україна має дбати не стільки про вихід з СНД, скільки про підвищення ефективності своєї участі в СНД і про підвищення ефективності СНД, як організації. Але то інша справа, інша епоха, інший формат.

Марина ФІАЛКО: Тобто не пересікаються інтереси тут, або можливо якісь...

Вадим КАРАСЬОВ; Ні. Я думаю, як раз мистецтво дипломатії, не кажучи вже про мистецтво великої політики, заключається в тому, щоб ці організації не пересікалися. Якщо вони будуть пересікатися, тоді Україна має поставити питання щодо виходу з СНД. Що стосується перешкод, я думаю, що проблема не в тому, що хтось комусь буде палки вставляти в колеса, річ йде про інше – про нарощування конкуренції між деякими ключовими бувшими радянськими країнами на пострадянському просторі.

Росія сьогодні дивиться, що Україна набирає ваги і тут боїться конкуренції. Але скажіть, чи конкуренція це погано? Коли конкурують політичні сили, чи конкурують економічні агенти. Тобто я тут не бачу якоїсь загрози. Якщо це розумна, раціональна конкуренція за те, щоб продемонструвати, що ваша модель – ефективніша політична модель, економічна, дипломатична, то це тільки слугує інтересам обох країн.

Щоб завершити цю тему, зверніть увагу, про що говорив Путін у своєму посланні – про демографію і про значне підвищення виплат після народження. Хто перший це ввів і поставив це питання? Тобто це таке, я вже бачу, і Росія починає вчитися в України в деяких питаннях, і це непогано.

Марина ФІАЛКО: Стосовно того, чому може навчитися Росія під час візиту Путіна, адже планується, що Україна прийматиме російського президента. Сьогодні навіть велися перемовини стосовно того, як ця зустріч відбуватиметься, але однією з умов є те, що ця зустріч відбудеться після формування кабміну. Зрозуміло чому. Але от стосовно того, відмежовуватися чи ні Україні від Росії. Сьогодні навіть президент Ющенко нагадав, що між Росією та Україною існує товарообіг більш ніж 20 мільярдів доларів на рік. Як тоді співіснуватиме Україна в цих двох організаціях – СНД і ГУАМ?

Вадим КАРАСЬОВ: Ну, в них різні завдання, в цих організаціях. Це організації, які виникали в різних обставинах. СНД це організація такого мирного бракоразводного процесу пострадянських країн, це ефективна формула дезінтеграції. А ГУАМ це все ж таки організація, яка... Точніше так: СНД це більш ретроспективна така структура, в той час ГУАМ може стати перспективною структурою.

По-друге, не потрібно ні від кого відмежовуватися. Потрібно навпаки працювати так, щоб був кооперативний ефект, тому що сьогодні взаємопов’язані економіки країн, я вже не кажу про гуманітарні контакти і таке інше.

По-третє, якщо трансформація ГУАМ в міжнародну організацію буде ефективною, якщо будуть ефективно вирішені питання щодо нової стратегії колективної енергетичної безпеки, то це дійсно дасть нове дихання енергетичним відносинам між Україною і Росією. Україна не буде такою залежною від російського енергетичного тиску, який вона демонструвала останнім часом.

СЛУХАЧ: Доброго здоров’я. Валерій, Київ. Чому замість Росії члени ГУАМ не можуть самі виставити миротворчі сили в тій же самій Грузії, щоб допомогти їй?

Вадим КАРАСЬОВ: Це питання перспективи, його можна буде так і вирішувати, хоча б на паритетних основах з російськими миротворцями, чи з миротворцями СНД. Дійсно в перспективі можна буде подумати і про такі військові форми співробітництва, миротворчі форми, в рамках ГУАМ.

Що стосується гальмування, то йде конкуренція. Завжди в конкурентному середовищі є намагання гальмувати свого візаві чи конкурента. Але як? Проблема в тому, як. Якщо ви сильний конкурент, якщо у вас сильні ініціативи, сильні пропозиції, то ніякі гальма тут не допоможуть, тим більше, що сьогодні ситуація на пострадянському просторі і в східній Європі, чорноморсько-каспійському регіоні дещо інша, і тому в України є непогані козирі для самостійної гри на пострадянському просторі, в тому числі і по відношенню до Росії. І такими козирними картами, чи такими новими аргументами ось в цьому новому статусі Києва на пострадянському просторі є трансформація ГУАМ, формування на базі ГУАМ більш потужної міжнародної організації, не кажучи вже про інші міжнародні проекти, які є сьогодні пріоритетами зовнішньої політики України.

СЛУХАЧ: Добрий вечір. Микола, Київ. Пане Вадиме, часто успіх певної організації чи акції залежить від того, чи правильно вибрана мета і стратегія, і наскільки високий темп процесу, наскільки висока динаміка. Мені здається, що ГУАМ не має великої успішності з-за того, що дуже мляво і повільно все відбувається, адже краще самому наступати комусь на п’ятки, ніж тобі хтось буде наступати на п’ятки. Тобто ініціативу треба швидше рухати.

Вадим КАРАСЬОВ: Безумовно так, але всьому свій час. Ми бачимо, що сьогодні в Європі йде пошук нової системи забезпечення енергетичної безпеки, і тут ГУАМ як раз до столу. Знаєте, дорога ложка к обеду. Це досить цікавий проект трансформації ГУАМ в міжнародну організацію з точки зору формування нової енергетичної карти Європи, а можливо навіть Євразії.

СЛУХАЧКА: Добрий день. Пане Карасьов, скажіть, будь ласка, як можна зробити так Україні, щоб бути в статусі ГУАМ припинити втручання Москви в наші справи?

Вадим КАРАСЬОВ: Ну, вже Москва, я так думаю, побачила, що втручатися у внутрішні справи України це неможливо, це контрпродуктивно. Ми побачили, з початку була рука Москви, потім труба Москви газова, вже це не спрацьовує, тому треба шукати форми раціонального міждержавного співробітництва між Росією і Україною. Коли сформується в Україні коаліційний уряд і приїде президент Росії пан Путін до України, він до речі, чекає на те, що буде коаліційний уряд, і він зустрінеться з новим урядом, тоді можна буде формувати більш такі партнерські взаємовигідні відносини. Але я тут погоджуюсь з одним і хочу наголосити на отому, що час, коли Росія в односторонньому порядку тиснула на Україну, вже завершився, і це розуміють вже як в Києві, так і в Москві.

Марина ФІАЛКО: Крім того, що ви говорите, що інтереси України як в ГУАМ, так і в СНД не пересікаються, ми бачимо, що 23-24 травня на саміті ГУАМ Україна є активним учасником, а от 25 травня вже в Душанбе, коли відбуватиметься засідання голів урядів країн СНД, Україну представлятиме лише віце-прем’єр з питань агропромислового комплексу. Чому так, така незацікавленість? Можна навіть сказати, що Україна ігнорує це засідання?

Вадим КАРАСЬОВ: Ну це як раз і підтверджує думку, що інтереси України в ГУАМ і в СНД все менше перетинаються. Інтереси України в СНД дотичні вже, я б сказав, прибавочні, але не основні, центрові, форвардні. Тому туди і їде не прем’єр-міністр, хоча можна сказати. що у нас поки що і нема нового уряду, ще допрацьовує старий уряд, тому можливо і прем’єрський статус візиту сьогодні непотрібен. По-друге, туди їде, в Душанбе, віце-прем’єр з аграрних питань, можливо тут важливий ще факт оцих м’ясо-молочних суперечок між Україною і Росією, тут важливо, щоб віце-прем’єр там поспілкувався з партнерами, з іншими урядовцями пострадянських країн і на цю тему. Але це ще раз свідчить, що СНД для України стає все більш периферійною, нецікавою і другорозрядною формою участі України в інтеграційних процесах на пострадянському просторі. Що основні зусилля, зовнішньополітичні пріоритети, дипломатичні акценти і відповідний інструментарій буде концентруватися і зосереджуватися на напрямку ГУАМ, євроатлантичному напрямку, перш за все на НАТО, на Співдружності демократичного вибору і на ролі і статусі України в новій східній Європі і чорноморсько-каспійському регіоні.

Марина ФІАЛКО: Пане Вадиме, от ви зараз дійсно змальовуєте радужні перспективи для України в її навіть лідерстві регіональному, в її присутності в таких організаціях, як ГУАМ. І от зараз саме на часі це питання. Але на часі питання стосовно євроінтеграції було і після помаранчевої революції, здається ми з вами зустрічалися в цій студії і говорили, що зараз потрібно не втратити шанс Україні. Шанси втрачені стосовно євроінтеграції, ну, несповна, але принаймні не використані, можна сказати. Чи є ризики для України саме в представленні себе як регіонального лідера у ГУАМ саме зараз? Які ризики ви бачите?

Вадим КАРАСЬОВ: Це перш за все ризик безініціативності, або надмірної ініціативності, романтичної ініціативності. Ось, до речі, про ЄС. Рік тому це була романтична версія євроінтеграції, яка не враховувала геополітичного статусу, геополітичного положення України, її географічних розмірів і масштабів. Всі думали, що Україна може піти шляхом Литви, чи Латвії. А ось те, що сьогодні Україна робить на пострадянському просторі в новій східній Європі, коли вона ініціює трансформацію ГУАМ, створення Співдружності демократичного вибору з інших країн, свідчить про те, що ми переходимо до прагматичної політики українського єврошляху; що ми туди не можемо просто приєднатися, просто включитися, вступити, як інші; що ми маємо перш за все нарощувати свій потенціал самостійно, враховуючи наше геополітичне становище, наше географічне становище; що нам потрібно спочатку розвивати свою регіональну лідерську ініціативу, формувати механізми такої локальної регіоналізації чи субрегіоналізації, створювати кооперативний потенціал з числа учасників таких організацій для того, щоб на більш сильних умовах, на більш вигідних умовах Україна могла торувати свій шлях і до НАТО і до ЄС. Тобто ми не одні туди йдемо, і не з позиції бувшої радянської республіки і пострадянської країни, а ми будемо в євроатлантичній спільноті і в ЄС як лідер міждержавних об’єднань і міжнародних організацій, які виникли на пострадянському просторі, чи в регіоні нової східної Європи.

Марина ФІАЛКО: Дякую за ідеальну модель, яку ви змалювали.

Вадим КАРАСЬОВ: Модель завжди ідеальна.

Марина ФІАЛКО: Надійшли відповіді від наших слухачів на інтерактивне запитування. На запитання, чи надасть ГУАМ Україні нові економічні можливості, «так» відповіли 79 наших слухачів, а 30 слухачів відповіли, що нових економічних можливостей в цьому об’єднанні вони не бачать. Ваш коментар.

Вадим КАРАСЬОВ: Ну, ви бачите, що інтерактивне опитування підтримує нашу ідеальну модель, це по-перше. А по-друге, я ще хочу наголосити на тому, що можливостей не чекають, а шукають, створюють. Країна тоді сильна, коли вона може створювати можливості для свого зросту – геополітичного, енергетичного, економічного, ну і зрозуміло, внутрішнього соціального благополуччя.

Марина ФІАЛКО: 29 травня зберуться спеціалісти, політологи і політики, фахівці із зовнішньої політики, аби обговорити питання, підбити підсумки саме саміту ГУАМ. Можливо тоді ми знову зустрінемося в цій студії і обговоримо, чи може оця ідеальна модель надалі працювати, чи будуть ці можливості надані для України.

А сьогодні в програмі ми мали розмову з директором інституту глобальних стратегій Вадимом Карасьовим.

"Радіо Єра", 19 травня 2006 року.




Предыдущие материалы из раздела
З НОВИМ 2009 РОКОМ!
31.12.2008, 16:59
Колектив Інституту глобальних стратегій – ІГЛС вітає всіх друзів, читачів та відвідувачів нашого сайту з Новим роком та Різдвом Христовим! Бажаємо ...
Штаб-квартира стран-экспортеров газа может разместиться в Петербурге
29.12.2008, 12:12
В Штаб-квартира организации стран-экспортеров газа может разместиться в Санкт-Петербурге. Северную столицу в качестве города-кандидата предложил ...
Не договорившись по газу с Юлией Тимошенко, российская сторона накажет себя - эксперт
25.12.2008, 17:06
Даже в случае, если «Газпром» и украинская сторона не договорятся о поставках российского газа с 1 января, ни Украина, ни Европейский союз серьезно ...
Український середній клас не готовий виходити на майдани?
25.12.2008, 12:10
Експерти вважають, що український середній клас поки не налаштований на протестні акції. Такі результати експертного дослідження сьогодні на ...
Карасьов: Натяки і блефування щодо обхідних газопроводів не слід сприймати серйозно
23.12.2008, 17:33
Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов вважає, що при правильній політиці Україна ще на довго збереже статус основного газового ...
Спрос на валюту в Украине будет расти
23.12.2008, 15:24
НБУ не может самостоятельно удержать курс национальной валюты, потому что многое зависит от экономической политики, которую проводит правительство ...
Аналитика
 Архив