Об институте Аналитика Мониторинги Блоги
   
23.01.2007, 16:38


Які перспективи у євроінтеграціних прагнень України?(ЕКСПЕРТ-ОПИТУВАННЯ)


22 січня Рада міністрів закордонних справ ЄС ухвалила рішення, стосовно того, що нова Посилена угода з Україною не повинна передбачати ніякого майбутнього розвитку двосторонніх відносин. У зв’язку з цим «Центр досліджень політичних цінностей» звернувся до політичних експертів з питанням: „Які перспективи у євроінтеграціних прагнень України?”

Олексій ГАРАНЬ ( професор політології ):

"Я думаю, що нинішнє формулювання не означає чогось принципово нового – це повторення традиційної позиції ЄС, яка полягає в тому, що ЄС передбачає розвиток стосунків з Україною, визнає її інтеграційні прагнення, але при цьому не хоче брати на себе ніякі зобов`язання. Повторюсь – в цьому немає нічого нового. Це просто свідчить, що "кавалерійським наскоком" отримати відповідні обіцянки від ЄС не вдалося і треба продовжувати кропітку роботу з поглиблення, реального наближення України до ЄС. А питання по формалізації цих стосунків і по перспективам вступу України до ЄС відкладено на пізніше".

Вадим КАРАСЬОВ ( директор Інституту глобальних стратегій ):

„Якщо коротко, то перспектива у євроінтеграційних прагнень України полягає у тому, щоб залишатись тільки прагненням. Причому, якщо про Україну можна ще говорити, що в неї є прагнення, то навряд чи у Європейського Союзу є консолідоване і інтенсивне прагнення до того, щоби Україна стала членом об’єднаної Європи.

Але і з самим прагненням в Україні є проблеми. По-перше, немає прагнення України, є прагнення окремих політичних сил, а це вже дещо інша річ. До сьогодні в Україні є політичні сили, які говорять більше в сенсі європейської орієнтації, а не європейської інтеграції України. Але за цими двома формулами європейського прагнення стоять різні політичні зусилля і різні напрямки політики як внутрішньої так і зовнішньої. І на останок – у більшості політичних сил України сьогодні немає інтенсивного прагнення того, щоб наша країна в найближчий час стала членом Європейського Союзу. Якщо порозмірковувати філософськи, то прагнення – це відношення між буттям та потребою, недостачею чого-небудь. Зазор між буттям і недостачею якраз і формує бажання, прагнення. Сьогодні для багатьох політичних сил і великих прошарків суспільства Європейський Союз не являється недостачею, чимось необхідним. Без нього можуть обійтись. Більше того, більшість груп еліт, які сьогодні можуть говорити і про європейські прагнення, і про євроінтеграцію безумовно не будуть бенефіціарами реального членства України в Європейському Союзі – до цього часу вони просто відійдуть з політичної сцени. Але сьогодні вони є бенефіціарами нинішнього статусу-кво, нинішньої політичної рівноваги. Можливо прагнення залишаться, але єврориторика буде сама по собі, а європолітика сама по собі. Ось в такому подвійному стані, між європейським словом і не європейським ділом, і буде залишатися Україна, продовжуючи своє перебування в транзитній зоні в усі сенсах цього слова – від енергетики і до перспектив членства в об’єднаній Європі”.

Валерій ЧАЛИЙ ( директор міжнародних програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова ):

«Рішення Ради міністрів ЄС юридично не ставить перепон на можливості членства України в Європейському Союзі в майбутньому. З іншого боку – не дає додаткових стимулів до цього. Тим не менше, якщо порівнювати з угодою, яка існує на сьогодні і термін якої закінчується наприкінці нинішнього року, цей мандат дає можливість просунутись в досягненні більш високого ступеня економічної інтеграції між Україною і ЄС і поглибити політичну взаємодію. Зрозуміло, що наступна угода, скоріше за все, не стане угодою по типу європейських угод, які передбачали чіткий запис про можливість членства, але дає можливість Україні в процесі переговорів наголошувати саме на тих моментах двосторонньої взаємодії, які б наблизили Україну до стандартів ЄС.

Коментарі щодо остаточних крапок щодо можливості чи неможливості членства України в Європейському Союзі після цього рішення, на мій погляд, сьогодні недоречні. Перспективи членства України в Європейському Союзі буде залежати в першу чергу від самої України, від успіхів політичних реформ і соціально-еконмічного розвитку. Адже м’яч в цьому процесі на полі України».

Кость БОНДАРЕНКО ( директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна ):

"Якщо говорити про євроінтеграційні прагнення, то потрібно говорити про те, що Україна має визначитися з більш тверезим підходом до євроінтеграції. Справа в тому, що останнім часом домінував абсолютно нетверезий, відірваний від реалій підхід, репрезентатором якого був Борис Іванович Тарасюк – це орієнтація України на членство в Європейському Союзі та здобуття статусу, незважаючи на те, що Європейський Союз неодноразово говорив про те, що він не готовий прийняти Україну, що Україна в найближчому майбутньому, і навіть через 15-25 років, не готова буде стати членом Європейського Союзу. В самому ЄС відчувалися серйозні побоювання щодо доцільності радикального розширення, а особливо вступу до Європейського Союзу таких великих, потужних держав за чисельністю і за територією як Україна і Туреччина. Навіть голосування по Конституції ЄС, яке відбувалось позаминулого року, показало, що в Європі існує велика боязнь цього розширення, привиду, так званого, «польського сантехніка». Українці ж хотіли з «кавалерійського наскоку» увійти в Європу і стати членами ЄС. Цього не сталося. Європейський Союз неодноразово пропонував різні форми розширення співробітництва, але не вступ, не формальне оформлення членства.

Думаю, що в перспективі українські політики і дипломати мали би працювати над новим статусом України щодо ЄС – такий собі статус «східноєвропейської Норвегії». Відомо, що Норвегія не є членом Європейського Союзу, але при цьому її громадяни користуються правом безвізового перетину кордонів ЄС і т. д. Це був би бажаний момент, який був би позитивно сприйнятий всіма громадянами України – полегшена процедура пересування по території Європейського Союзу, полегшена процедура здобуття віз і можливість розвивати власний державний проект, а не здача своєї державності, не втрата свого суверенітету в рамках Європейського Союзу".

Сергій ДАЦЮК ( консультант корпорації стратегічного консалтингу «Гардарика» ):

„Євроінтеграційні прагнення України складаються з некомпетентного уявлення української еліти в цілому протягом 1991-2007 р.р. про те, що нам потрібно якось інтегруватись в Європу. Причому, слідкуючи за сучасними публікаціями, ми вже чітко розрізняємо, що хитре слово «євроатлантичне» означає насправді дві речі – атлантичну інтеграцію, тобто інтеграцію в НАТО, і європейську інтеграцію, тобто інтеграція в ЄС.

Щодо європейської інтеграції. Це питання полягало в двох аспектах: чи хоче Європа бачити Україну в своєму складі і чи хоче Україна в Європу? На перше питання ми отримали чітку відповідь – Європа не хоче нас бачити у себе впродовж найближчих років. Стосовно другого питання, то воно пов’язане не з моєю відповіддю, чи вашою, чи громадянського суспільства, а з відповіддю поточної еліти України. Поточна еліта України зрозуміла, що у Європі її не хочуть, але до влади прийшли люди, які не можуть водночас відмовитись від передвиборчих гасел, через те, що така ситуація може принести багато несподіванок. Отже, ми зіткнулись з тим, що всім все ясно, причому українська еліта не може відмовитись від гасла євроінтеграції, тому що немає іншого гасла. Висновок: неспроможність швидко реагувати на зміну ситуації в світі української еліти свідчить про її неінтелектуальність – ригідність, тобто відсталість і неспроможність до гнучкості.

Що з цим робити? Можу спрогнозувати, що нинішнє покоління еліти вже буде неспроможне змінити цю ситуацію. Більш молоде покоління, до якого відношусь і я, і мої колеги, розуміє це і пропонує інший підхід до цієї справи. Ці інші підходи не осмислюються в принципі: ці питання не ставляться в політичних ток-шоу, це не обговорюється політичними партіями, це не є проблемою Кабінету Міністрів і жодного з його засідань, по цих питаннях не проводяться круглих столів, за які платять різні фонди. Це тотально не обговорюється. Якщо це тотально не обговорюється, а ми своїми силами не можемо запропонувати, то ми стаємо свідками соціальної депресії. Соціальна депресія фіксується емоційним станом переживання, нарощення негативних якостей. Часто залишають поза увагою, що соціальна депресія, окрім того, - неспроможність соціального інтелекту вирішити якусь проблему. Тобто ми зіткнулись з особливим типом соціальної депресії, коли проблема є, вона означена і щоб її вирішити потрібні інтелектуальні зусилля. А до інтелектуального зусилля українська політична еліта не здатна. Тому те, що нас чекає – це соціальна депресія інтелектуального типу. В цій ситуації необхідно: нинішній політичній еліті чекати і йти дзвінким кроком у небуття, а наступним політичним елітам – намагатися цю проблему вирішити і пропонувати вирішення в таких форматах комунікації, які є позапублічними. Тобто обговорювати не на телебаченні, а десь інде, обговорювати не в партійних дискусіях, а десь інде, не в середині уряду, а десь інде. Тобто повинна сформулюватись паралельна інтелектуальна реальність. Ось вам з простого питання глобальний висновок”.

"Центр дослідження політичних цінностей",  23.01.2007



Предыдущие материалы из раздела
„Політичні інститути і політики в умовах економічної кризи: відповідальність, компетентність, лідерство”. Результати експертного дослідження
Вчера, 14:01
Соціологічне дослідження „Політичні інститути і політики в умовах економічної кризи: відповідальність, компетентність, лідерство” було проведене ...
Експерти кажуть, що в українців - стрес і депресія
02.12.2008, 12:11
Експерти вважають, що сьогоднішній стан українців можна охарактеризувати як „соціальна депресія, стрес”, але більшість не схильна говорити, що в ...
Ющенко нашел голову для Верховной Рады
02.12.2008, 08:40
Сегодня Верховная Рада Украины завершает полуторанедельные переговоры и возобновляет работу в режиме пленарных заседаний. От парламента, находящегося ...
Витя вместо Юли
01.12.2008, 19:47
В понедельник «оранжевые» предложили коллегам по парламенту избрать на пост спикера согласованную с президентом Ющенко кандидатуру Ивана Плюща, ...
Обрання Ющенка головою НСНУ може призвести до нової коаліції
01.12.2008, 16:21
Минулої суботи президента Віктора Ющенка обрали головою партії ”Народний союз ”Наша Україна”. До цього НСНУ очолював В’ячеслав Кириленко, а Ющенко ...
Или спикером станет Плющ, или досрочные выборы?
29.11.2008, 20:00
После избрания президента Виктора Ющенко лидером партии НСНУ, на пост председателя Верховной Рады будет предложена кандидатура члена фракции НУ-НС ...
Аналитика
 Архив