Чи розпустить Президент Верховну Раду? (ЕКСПЕРТ-ОПИТУВАННЯ)

Кость БОНДАРЕНКО (директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна):

„Для розпуску Парламенту потрібні кілька умов. По-перше, легітимні умови. На сьогоднішній день немає жодної підстави, за якої Президент мав би розпустити Парламент. В Конституції прописані три моменти, згідно з якими Президент прийняти таке рішення. І там немає пункту, згідно з яким Президент розпускає Верховну Раду у зв’язку з тим, що до коаліції приєднуються окремі депутати. По-друге, потрібно мати за спиною зовнішню підтримку, а також впевненість, що Президента підтримає його народ. Такої впевненості також немає. Президент не може бути впевненим в тому, що до цього з розумінням поставиться народ, бо соціологічні дані показують, що народ, здебільшого, проти розпуску; і немає прихильності до Президента з боку Заходу, а тим більше Сходу. В 2004 році Ющенко більше покладався на прихильність до нього Сполучених Штатів, Європейського Союзу. По-третє, для того, щоб піти на такий крок, треба просто мати первинні статеві ознаки”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Якщо аналізувати попередній стиль діяльності Віктора Ющенка, то можна дійти висновку, що Президент, швидше за все, всього лише шантажує Януковича і коаліцію розпуском Верховної Ради. З метою тиску на «регіоналів» за останні кілька днів були задіяні кілька інструментів: витік із Секретаріату інформації про указ Президента щодо розпуску Верховної Ради, публічний візит Ющенка до Конституційного Суду, об’єднаний мітинг опозиції, створення Комітету національного порятунку, виступ самого Президента, де він припустив можливість дострокових виборів.

Оскільки найбільше, що цікавить Віктора Ющенка, це питання його повноважень, то можна припустити, що під час наступних переговорів Президент вимагатиме від Януковича гарантії не збирання коаліцією до свого складу трьохсот депутатів, які в перспективі могли б долати вето Президента. Насправді, ця вимога (і можлива обіцянка Януковича її виконувати) абсолютно безперспективна, адже ніхто не заважатиме депутатам, формально перебуваючи у складі опозиційних фракцій, голосувати консолідовано з коаліцією.

Окрім протистояння на рівні влади, сьогоднішня політична криза оголила проблему неготовності суспільства до тиску на політиків та проведення якісно нових виборів. Адже, якби уявити перевибори, гарантій, що припинилася б ганебна практика продажу місць в списках немає, гарантій, що новообрані депутати діяли б згідно з Конституцією, також немає. Це значить, що в Україні не лише політична, але і суспільна криза”.

Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

„Теоретично, Президент може це зробити, але це фактично спричинить дуже гостру політичну кризу. Можу спрогнозувати, що якщо таке рішення відбудеться, то Верховна Рада просто не розпуститься, вона не буде виконувати рішення Президента, тому що в даний момент у нього немає чітких правових підстав для розпуску Верховної Ради. Маю на увазі ті підстави, які зазначені в Конституції України. Можливо після цього буде звернення або з боку Президента, або Верховної Ради до Конституційного Суду, і, враховуючи нинішній розклад в Конституційному Суді, рішення або не буде, або воно буде не на користь Президента.

Боюсь, що такий розвиток подій: і протистояння на майданах, і суто політична спроба розпустити Верховну Раду - призведе до роздвоєння держави, а потім і до розколу. Нажаль, це найгірший сценарій, який може відбутися”.

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„Я думаю, что так вопрос не стоит. В ближайшую неделю, по крайней мере, до праздников он не будет распускать Верховную Раду. Проблема заключается в том, сумеет ли оппозиция показать свою силу на своих мероприятиях в субботу-воскресенье для того, чтобы Ющенко мог на нее опереться. Это, во-первых. Во-вторых, не будет ли столкновений между сторонниками оппозиции и сторонниками правительства на улицах Киева. И, наконец, важно, как поведет себя столица. Если Киев не поддержит ни Ющенко, ни Януковича, никакой роспуск Верховной Рады или продолжение работы Верховной Рады не поможет ни тому, ни другому.

Если произойдут столкновения, то Ющенко просто обязан распустить Верховную Раду, не обращая внимания на те довольно слабые юридические аргументы, которые он приводил в своем заявлении. Должны быть совсем другие аргументы. Суть политических аргументов, позволяющих Ющенко распустить Парламент, в следующем: Парламент избирался на пропорциональной основе, а будет действовать так, будто у нас мажоритарная система, когда отдельный депутат имеет право переходить в большинство. Вот это главное политическое основание для роспуска Верховной Рады, либо же Ющенко может требовать переход к какой то одной политической системе. Он этого не сделал. Но, я думаю, что в процессе конфликта и та, и другая сторона будут оттачивать, улучшать свои аргументы. И, наверное, этот аргумент тоже будет приведен. В бижайшее время, я думаю, роспуска Парламента не будет. Не хватает политических и юридических аргументов у обеих сторон”.

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

„Поки що вірогідність розпуску Парламенту залишається. Хоча сценарій дострокових виборів не є стопроцентним, але відкидати його взагалі сьогодні було б недоречно. Є лише два виходи з нинішньої конституційно-політичної кризи: або дострокові вибори, або реальний і змістовний круглий стіл з чіткими гарантіями від Прем’єр-Міністра, лідерів парламентської коаліції щодо виконання взятих зобов’язань, причому не тільки перед Президентом, але і перед Юлією Тимошенко. Якщо круглий стіл буде проходити лише в форматі трьох, то явно це не задовольнить Тимошенко, яка після цього буде мати підстави для звинувачень Президента в зраді національних інтересів і розпочне будувати свою власну стратегію як в Парламенті, так і поза Парламентом, в тому числі і по формуванню двопартійної системи.

Питання в тому, які це можуть бути гарантії. Президент вже частково сказав, що це має бути закон Верховної Ради, в якому будуть окреслені певні гарантії. По-перше, Прем’єр-Міністр і лідери коаліції мають дати чіткі запевнення, що вони не будуть розширяти коаліцію до трьохсот депутатів, причому в такий спосіб, як вони це робили. Тобто ситуація має бути повернена до фракційної структури в тому вигляді, як це було зафіксовано в передвиборчих списках на виборах 2006 року. По-друге, має бути прийнятий закон про імперативний мандат, який дасть законодавчі гарантії щодо неможливості індивідуального переходу депутатів із однієї фракції в іншу. По-третє, це може бути гарантія про неприйняття закону про Президента, про Раду національної безпеки у варіантах, які суттєво урізають повноваження Президента. По-четверте, гарантії щодо деполітизації силових структур і консолідоване рішення щодо відправлення у відставку Генерального прокурора, а можливо і Міністра внутрішніх справ. Ось ці умови, які переведуть компроміс із засобу політичної риторики в гарантовані політичні дії і дадуть можливість зберегти сьогоднішній політичний статус-кво, і дадуть гарантії щодо ненамагання Прем’єра взяти під повний контроль не тільки виконавчу владу, а і країну в цілому. Якщо такі гарантії на якомусь консультаційному полі будуть дані Президенту, тоді він розпускати Парламент не буде. Як що ж, знову таки, лунатимуть одні слова, риторика компромісу, а не практика компромісу, тоді Президент може піти на розпуск Парламенту. Поки що президент шукає вихід на консультаційному полі. Але якщо на цьому полі буде знову гра з нульовою сумою, то тоді у Президента не залишатиметься іншого виходу”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Думаю, що Президент не піде на такий крок, хоча його до цього інтенсивно штовхають люди з його оточення і особливо люди Юлії Тимошенко. Мені здається, що те, що зараз відбувається – це відчайдушна, трошки істерична спроба примусити парламентську більшість і уряд піти на поступки Президенту в важливих питаннях вибору розвитку України, в ситуації, коли він навіть теоретично не може спиратися на громадську думку, оскільки вона не співпадає з його вибором. Як приклад можна привести ставлення до НАТО. А саме це -одне з ключових питань, з яким він не може погодитись.

За цих обставин Президент знаходиться майже в безнадійному становищі. І коли він не отримає обіцяних поступок, але вже заявив, що не погодиться на жодні круглі столи, це буде виглядати дуже смішно. Тому можу допустити, що з його боку буде зроблений крок підписання указу про розпуск Верховної Ради. Але, я думаю, що в такому указі буде посилання на остаточне рішення Конституційного Суду. Тобто Президент підписує указ, і в цьому указі зазначає або усно озвучує, що він передає остаточне рішення про конституційність указу до Конституційного Суду. Таким чином він знімає з себе відповідальність. Більш-менш зрозуміло, що Конституційний суд визнає цей указ неконституційним, і Президент тоді залишиться невинним, мовляв, хотів якнайкраще, але не вийшло”.

"Інтернет-Репортер", 30.03.2007