Крім домовленостей, є ще випробування голосуванням

На запитання "Голосу України" відповідає директор Інституту глобальних
стратегій Вадим Карасьов. 

1. Яку коаліцію вдасться сформувати у новій Верховній Раді?

2. Чи буде під час політичних домовленостей щодо утворення парламентської
коаліції та розподілу посад розіграно так звану золоту акцію?

3. Чи можливе створення широкої коаліції?

1. Є два варіанти створення можливих коаліцій - реальний і резервний.
Перший і основний сценарій -це коаліція помаранчевих: БЮТ та "НУ-НС". Якщо
казати точніше, це - коаліція між блоком Тимошенко і Президентом. У них
вистачає більшості - 229-239 парламентаріїв. Хоча вона нестійка, перевага
її -шість-сім депутатських мандатів - невідчутна. Однак це логіка процесу.
А емпірика процесу полягає в тому, що вона може іноді перекреслювати
логіку. Вона полягає в оптимізації кадрової композиції цієї коаліції, в
оптимізації розподілу портфелів. Фактично між двома помаранчевими силами є
домовленість: 50 на 50. Але це арифметика. Є ще якість посад. Є проблема
контролю над силовими структурами. Для того, щоб Президент мав вплив на
ситуацію в країні, ніс відповідальність, потрібно, щоб був збережений з
його боку контроль над силовими структурами. Чи піде на це Юлія Тимошенко?
Це перше випробування для формування коаліції. Тут можуть бути різні
варіанти: глава держави контролює силові структури, Юлія Тимошенко бере
економічний та соціальний блоки уряду. Але її політична сила, очевидно, і
претендуватиме на керівництво в МВС, куди рекомендуватиме Олександра
Турчинова. Однак у такому разі віце-прем'єром з питань силових структур
може бути представник від Ющенка. Друге випробування для формування
коаліції - це голосування в парламенті: утворення коаліції, обрання Голови
Верховної Ради, Прем'єр-міністра, уряду. Оскільки перевага нестійка,
доведеться зробити все можливе й неможливе, щоб забезпечити дисципліну
голосування. Якщо представники фракцій БЮТ чи "НУ-НС" зірвуть голосування,
тоді коаліцію формуватимуть з самого початку. У такому разі доведеться
використати резервний варіант - формування широкої коаліції: Партія
регіонів, Блок Литвина і "Наша Україна - Народна самооборона". Але за
однієї умови: прем'єр - не Янукович, а представник "НУ-НС". Це має бути
людина не із списку політиків, не із "списку осіб списку", а довірена особа
Президента. Тоді коаліція матиме 270 мандатів. Буде запас міцності, щоб
законодавчо супроводжувати діяльність уряду. Зрозуміло, що в такому разі
главою парламенту може бути Володимир Литвин.

Втім, так чи інакше, коаліцію сформують протягом місяця, як того вимагає
Регламент Верховної Ради. Якщо ні - нові вибори. А хто в них зацікавлений?

2. У помаранчевої коаліції є більшість, тому Володимир Литвин не може
претендувати на "золоту акцію". Але в широкій коаліції він може розіграти
не золоту, а бронзову акцію, претендуючи на посаду Голови Верховної Ради.
Тому що перше місце - за Президентом, друге -за Партією регіонів, третє -
за Литвином.

3. Роль Партії регіонів, незалежно від того, чи вона лідер перегонів, чи
вона в опозиції, чи вона в коаліції, залишається істотною. Тому що це
істотна географія, істотний сегмент виборців та істотний економічний
ресурс. Економічні важелі впливу грають в нашій країні не меншу роль, ніж
ідеологічні й суто політичні, суто адміністративні. Я вже не кажу про те,
що бізнес, афільований з Партією регіонів, найпотужніший. Найбагатші люди
України перебувають у цій політичній силі. Тому завжди потрібно враховувати
інтереси регіоналів, хоч би по який бік влади вони перебували.

Водночас треба відрізняти Партію регіонів і групу Януковича. Президент не
поспішає створювати коаліцію одного кольору. Незначна перевага позбавляє
сенсу перемогу більшості. Меншість у будь-який момент може стати більшістю
і навпаки. Така нестабільна структура парламенту генеруватиме конфліктну
структуру управління парламентом і політичний конфлікт системи влади. Тому
позавчорашній крок Президента, на мою думку, спрямований на те, щоб знайти
можливість для формування широкого формату коаліції. Але за умови, що в
широкому форматі знайдеться місце не політичному уряду, а тим паче уряду
партійних лідерів, а уряду ефективних управлінців. Тільки такий формат не
передбачає прем'єрства Януковича і ставить під сумнів прем'єрство
Тимошенко. Водночас учасники створення коаліції мають розуміти, що зрив
переговорів створює умови главі держави для повної ініціативи і морального
права зайнятися створенням коаліції.

"Голос України", 5.10.2007