Росію не вигонять з великої "вісімки"

На думку американського мультимільярдера та філантропа Джорджа Сороса, "Росію потрібно вигнати з "великої вісімки". Про це пан Сорос заявив у інтерв'ю австрійській газеті Die Presse.

За словами Джорджа Сороса, Росія більше не є функціональною державою, вона не має незалежних засобів масової інформації та жодної політичної опозиції, а правосуддя у цій країні залежить від режиму. "Росія зробила крок назад", -- зазначив він. На запитання, як реагувати на це європейцям та американцям, Сорос відповів, що вони мають узяти це до уваги, а потім додав: "Передумовою для членства у "великій вісімці" є демократія. Тому Росія більше не повинна бути членом "великої вісімки". Та за його словами, Європа залежить від постачання російських енергоносіїв, тому воліє не помічати негативних політичних змін у Росії.

Протягом років Джордж Сорос підтримував демократичні рухи у Східній Європі, і його фонд успішно давав цьому раду. Спочатку "оксамитова революція" в Сербії, потім "революція троянд" у Грузії й нещодавно Помаранчева революція в Україні. "Однак усі ці революції -- це не справа рук нашого фонду, -- стверджує Сорос, -- це справа жителів відповідних країн". Та саме завдяки такій позиції він став персоною нон-грата в кількох країнах пострадянського простору та джерелом страху для деяких самодержавців. Це визнає й сам Сорос. "Лукашенка мене вигнав, Карімов з Узбекистану мене вигнав. Причина полягає в тому, що у цих країнах існують репресивні режими, які відчувають страх перед демократичною революцією", -- зазначив американський мультимільярдер. За словами Сороса, те, що нещодавно відбулося в Україні, "змусило сильно понервуватися режими в інших державах, зокрема Путіна".

Вадим КАРАСЬОВ

політолог, Інститут глобальних стратегій

Передовсім це думка мільярдера з досить сумнівною репутацією в ділових і політичних колах. Навряд чи такі заяви буде реалізовано, оскільки Росія є необхідною не лише як постачальник енергоносіїв у Європу, але й як партнер США з антитерористичної боротьби. Це країна, в якій зосереджено значний ядерний потенціал, що має достатньо серйозний вплив у реґіонах Далекого Сходу, Центральної Азії та Середньої Азії. Тому все це потрібно розглядати як особисту думку Джорджа Сороса, а не як напрям зовнішньої політики західних держав. Такі заяви будуть мати певний резонанс у глобальних фінансових елітах, у лавах демократичного істеблішменту у США, що не сприятиме зміцненню позиції Росії не лише у "вісімці", але загалом у структурах світопорядку. Заяву Сороса також можна розглядати як деякий зондаж суспільної думки, щоб побачити реакцію західного політичного й зовнішньополітичного істеблішменту, а також схильність Росії щодо її можливих незграбних дій, подібних до тих, які вона продемонструвала під час української виборчої кампанії та Помаранчевої революції.

Уляна Івашків

"Поступ", 15 лютого 2005 року