Ющенко склав іспит

У п'ятницю в Кишиневі відбувся саміт голів держав ГУУАМ (Грузії, України, Узбекистану, Азербайджану, Молдови), учасники якого ще задовго до відкриття назвали його переломним моментом у розвитку організації. Багато спостерігачів бачить цей "перелом" у спробах ГУУАМ на чолі з неформальним лідером Україною протиставити себе СНД та її лідерові Росії.

Голова комітету із зовнішніх зв'язків у парламенті Грузії Костянтин Габашвілі поспішив назвати зустріч у Кишиневі епохальною через нові реалії на пострадянському просторі. Керівництво у Тбілісі переконане, що цю організацію почав сприймати серйозно і ЄС. Зовнішньополітичне відомство США також не залишилося осторонь. Представник американського держдепа, коментуючи проведення саміту, заявив, що він є хорошою нагодою визначити подальшу місію ГУУАМ. Нагадаймо, що американська адміністрація підтримувала ГУУАМ винятково у спектрі альтернативи російському шляху транспортування енергоносіїв у Європу.

На перший погляд, між п'ятьма країнами немає нічого спільного. Навпаки, три моря: Чорне, Каспійське й Аральське -- немов підкреслюють їхню віддаленість одне від одного. Немає між ними й очевидної культурної спільності, якщо не зважати на те, що в минулому всі вони входили до складу СРСР і робочою мовою для них є російська. На думку швейцарського видання Le Temps, "ГУУАМ -- це суто американський витвір". Його було створено 1997 року на нараді ОБСЄ на противагу СНД. Досі це дисидентське об'єднання заявляло про себе досить в'яло. Єдине, що реально зближує ці дуже різні країни -- це енергетична проблема. Україна, Молдова і Грузія залежать від Росії в забезпеченні енергоресурсами, і Москва за будь-якої нагоди їм про це нагадує.

Нинішній саміт став своєрідним післявиборним тестом не лише для молдовського президента Вороніна, а й для нашого Ющенка, який мав запропонувати нову програму вирішення проблеми Наддністрянщини -- сепаратистського проросійського анклаву. Фахівці зазначали, що за тим, яким буде цей план, у Європі оцінять політику нової української влади. Адже ще донедавна Кучма, йдучи вслід за Кремлем, закривав очі на те, що відбувається біля наших південно-західних кордонів. Фактично Придністров'я є таким собі перевалом для контрабанди у Європу зброї, наркотиків та "живого товару". Що, звичайно ж, не влаштовує ЄС. План Ющенка мав показати, чи готова Україна вийти з фарватеру російської політики і стати справжнім лідером цього реґіону, який може навести лад, і насамперед зі своїми кордонами.

Віктор Андрійович не розчарував. Він запропонував ініціативу врегулювання придністровської проблеми "через демократію". Його програма передбачає сім кроків. По-перше, "адміністрація Наддністрянщини повинна створити умови для розвитку громадянського суспільства і багатопартійної системи". По-друге, варто провести місцеві прямі і демократичні вибори у Верховну Раду Молдови. Українська сторона також виступає за трансформування миротворчих сил у міжнародний механізм і розширення кількісного складу українських миротворців.

За словами Ющенка, придністровська сторона має допустити українських фахівців на підприємства військово-промислового комплексу для здійснення моніторингу. Крім того, необхідно створити групи моніторингу в складі ОБСЄ й інших міжнародних організацій для контролю за транзитом вантажів на ділянці придністровсько-українського кордону.

Коментар

Вадим КАРАСЬОВ

директор Інституту глобальних стратегій

ГУУАМ -- це дуже важливий проект у сучасній геополітичній комбінації, а саме в контексті створення великого геополітичного реґіону, який розпочинається від Чорноморського узбережжя і закінчується кордонами Китаю. Сьогоднішній ГУУАМ формується у принципово новому контексті ще й тому, що геополітичне серце сучасного світу розташоване у реґіоні Близького Сходу і Центральної Азії.

Щодо більш вузького контексту, то це стабілізація і освоєння статусних позицій України в дунайсько-чорноморському й каспійському субреґіоні. І тут важливо, що досить постреволюційна природа України й акцентування української зовнішньої політики на проблемах поширення демократії, прав і свобод все ще формує як новий дипломатичний інструментарій в українській зовнішній політиці, так і цілісну атмосферу нової влади.

Андрій Дубецький, Поступ, 23 квітня 2005 року